• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

СПАДЩИНА В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО - ДЖЕРЕЛО ЗБАГАЧЕННЯ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

Слюсар Діана

(студент, третій курс, педагогічний факультет)

Ізмаїльський Державний Гуманітарний Університет,

місто Ізмаїл

Науковий керівник :доктор пед. наук ,професор Кічук Надія Василівна

Загальновизнано науковцями , що педагогічні ,публіцистичні та літературні праці й учительський досвід В.О. Сухомлинського знач­но вплинули на практичну діяльність школи, збагатили педа­гогіку України новими положеннями і думками.

Вивчення і аналіз педагогічної спадщини видатного педагога засвідчує проте,що творчість Василя Сухомлинського, починаючи з 1950-х років, привертала увагу не тільки освітян, а й усієї громадськості. Про масштаби вивчення й розповсюдження творчого доробку педагога-новатора свідчать матеріали трьох бібліографічних покажчиків, підготовлені дружиною Ганною Сухомлинською і донькою Ольгою Сухомлинською . Ще за життя педагога в періодичних виданнях з'явилися публікації, в яких аналізувалися його здобутки. При цьому одні вчені високо оцінювали ці досягнення (О.  Губко, Ф. Кузнєцов,  Є. Лебедєв, А. Левшин, С. Соловейчик тощо), інші – висловлювали критичні зауваження ( В. Кумарін, Б. Лихачов та ін.). У 90-ті роки XX ст.( за визначенням О. Савченко) сформувався окремий напрям в історії педагогіки – «сухомлиністика», який, репрезентує праці,в яких досліджуються і поширються творчі ідеї О.Сухомлинського. Цей напрям об'єднав передусім педагогів України, а також Росії, Вірменії, Греції, Китаю, Німеччини та інших країн. У рамках цього напряму швидкими темпами зростає кількість публікацій, у яких висвітлено життя, діяльність та маловідомі аспекти педагогічної системи В. Сухомлинського. Розгортання предметного поля педагогічної науки в цьому аспекті зумовило необхідність їх систематизації, а також проведення педагогічного аналізу, що сприятиме визначенню місця цих досліджень у сухомлиністиці, встановленню напрямів подальшого вивчення спадщини В. Сухомлинського. Розв'язати ці завдання можливо шляхом проведення історико-педагогічного пошуку, що стає невід'ємною складовою загально-педагогічних досліджень.[1]

Аналіз наукових праць вітчизняних педагогів, присвячених вивченню педагогічної системи В. Сухомлинського, дозволяє простежити загальні тенденції розгляду його педагогічних поглядів та внеску у вітчизняну і світову педагогічну скарбницю.

Зауважимо на тому ,що педагогічна діяльність і життєвий шлях видатного педагога відображені у історичних нарисах і повістях вітчизняних педагогів-новаторів (Д. Водзинського, І. Цюпи, Б. Рябініна та ін.). Певні аспекти педагогічної діяльності В. Сухомлинського розглядалися на монографічному рівні М. Ярмаченком, М. Красовицьким, О. Сухомлинської, М. Сметанським, І. Зязюном, М. Антонцем, Г. Калмиковою та ін. Такі вчені, як М. Мухін, В. Риндак, А. Розенберг, О. Сухомлинська, М. Богуславський, Б. Кваша, В. Кузь  та ін., присвятили свої праці аналізу відповідних складових педагогічної системи В. Сухомлинського, виділенню етапів їх становлення й розвитку.

Роботи видатного педагога-класика стали предметом досліджуваної уваги і зарубіжних науковців- Х. Франчос і М. Ціандзі (Греція), В. Іфферт, Р. Штайник, Е. Гартман (Німеччина), М. Библюк, С. Лашин (Польща), Л. Мілков (Болгарія), А. Кокеріль (Австралія) та ін. Історіографічний аналіз наукового доробку В. Сухомлинського в контексті вивчення проблеми педагогічних персоналій в історико-педагогічній науці зробив Н. Гупан, а порівняльний аналіз систем В. Сухомлинського та А. Макаренка в англомовних дослідженнях здійснила Н. Дічек.

Аналітична робота,проведена нами,засвідчує про те ,що основні праці В.О. Сухомлинського розпорошені по газетних і журнальних публікаціях, немало їх зібрано і упорядковано в численні тематичні збірки та у тритомному і п'ятитомному (українською й російською мовами) виданнях вибраних творів "неутомимого" трударя педагогічної ниви";він є автором цілого ряду педагогічних праць "Павлиська середня школа", "Серце віддаю дітям", "Сто порад учителеві", "Народження громадянина", "Батьківська педагогіка" і ін. Загалом ним написано 41 монографію, понад 600 наукових статей.[3,4]

Педагогічна спадщина Сухомлинського багатоаспектна, її пронизує проблема проектування людини, яка ґрунтується на ідеї всебічного розвитку особистості. Всі сторони виховання (розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне) він розглядав у єдності, вважаючи, що при упущенні чогось одного не розв’яжеться жодне виховне завдання.Зокрема , у Павлиській середній школі, якою керував педагог, виховна робота була спрямована на те, щоб дитині дати, перш за все, духовну повноту і насиченість життя.Авжеж ,кожен учень ,хлопчик чи дівчинка,більш за все прислухаються до свого вчителя;вони запам'ятовують всі слова свого вчителя та прямують з ними у своє життя.

Сухомлинський вважав, що успішне розумове виховання можливе за умови, коли вчитель на кожному уроці буде одночасно викликати в учнів жадобу до навчання і вчити їх вчитися. Так,з цією метою у Павлиші практикувалися уроки мислення , творчі завдання, створення високого інтелектуального фону, прищеплення любові до читання, створення гуманного і вимогливого підходу до оцінювання, вміла організація виконання домашніх завдань, виховання самодисципліни у розумовій праці.

Переслідуючи ідею залучення учнів до розумової праці, Сухомлинський стверджував, що остання є не просто "сидіння на уроці або дома за книжкою"; розумова праця – це зусилля думки. Мислення в учнів з’являється там, де є потреба відповісти на запитання, прагнучи до поєднання праці душі, мислення і рук. Важливе місце у цьому великий педагог відводив проблемному навчанню, коли новий матеріал учитель подає як проблему, яку учні разом із ним повинні розв’язати.

Сухомлинський помітив, що думка в дітей починає працювати, якщо їх повести у ліс, на луг, в поле, і там ставити дітям тисячу запитань "чому", там чекати відповіді і добиватися її.

Емоційна радість, спільне переживання краси, спільне прагнення зрозуміти і створюють бажання пізнавати , пробуджуючи думки. З точки зору Сухомлинського, діти повинні жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. У зв’язку з цим він практикував уроки на природі, де дітям можна задавати безліч питань. Урок в природу – подорож до джерела живої думки.До того ж педагог зауважує,що пробудженню думки сприяло бажання зрозуміти природні явища, спостереження за ними. Отож,особливої гостроти нині набуває таке положення Сухомлинського:праця думки неможлива без дитячої творчості;відтак він залучав школярів до складання казок, творів до самостійного вивчення окремих тем та ін.[2]

Таким чином ,вихідною точкою педагогічного світогляду Сухомлинського була задача виховання в дитини особистого ставлення до навколишньої дійсності, розуміння своєї справи та відповідальності перед рідними, товаришами й суспільством і, що головне, перед власною совістю.Він вважав, що задача школи -це не просто передати знання, але «відкрити перед кожним, навіть перед найбільш пересічним, найбільш важким в інтелектуальному розвитку вихованцем ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє Я, черпати сили з джерела людського достоїнства, почувати себе не обділеним, а духовно багатим».Отже,педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського-невичерпне ждерело інноваційності ,де найголовніше в цого концепції-висока гуманність,любов до дитини,народність,демократичність .Сучасні педагоги, перегортаючи записні книжки Сухомлинського , які він вів все своє життя, 3700 сторінок, кожна з яких присвячена одній людині – його учневі: "Три тисячі сімсот людських доль... Кожна дитина була світом – цілком особливим, унікальним".Перспективи своїх наукових пошуків ми пов'язуємо із творчим використанням ідей В.О. Сухомлинського щодо проектування процесу становлення суцільної особливості дитини.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Будак В. Д. В. О. Сухомлинський – майбутньому педагогу: наук.-метод. посіб. / В. Д. Будак, О. М. Пєхота та ін. – Миколаїв : Вид-во «ІЛІОН», 2004. – 260 с.

2.Савченко О. Я. Розвиток творчості школяра – стрижнева проблема творчості В. О. Сухомлинського / О. Я. Савченко // Животворча сила педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського. – Донецьк : Витоки, 2011. – С. 17-22

3.Сухомлинська О. В. Василь Олександрович Сухомлинський – наукова біографія / О. В. Сухомлинська // Укр. пед. в персоналіях : у 2-х т. – К. : Либідь, 2005. – Т. 2. – С. 380-386.

4.Чернишов О. Педгогічна спадщина В. Сухомлинського / Олександр Чернишов [Електронний ресурс]. / http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/3637/

 

Коментарі   

# Ольга 22.09.2016, 17:55
Цікава і змістовна стаття!
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись