• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

ІДЕЇ ГУМАННОЇ ПЕДАГОГІКИ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Тетяна Велика

(студентка V курс, навчально-науковий інститут педагогіки і психології)

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка,

місто Суми

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Наталія Данько

Постановка проблеми. В умовах сьогодення, великого значення набувають пошуки шляхів удосконалення сучасної освіти,яка ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості. Проблема формування всебічно розвиненої, творчої особистості відзеркалюється у творчій спадщині В.О.Сухомлинського.

Мета статті. У наш час проблема здійснення гуманної освіти є домінантною і саме вона стала предметом педагогічних досліджень багатьох вітчизняних вчених. Відповідно до цього постало важливе завдання сучасної освіти – формування основи для самореалізації творчої особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У педагогічній спадщиніВ. О. Сухомлинського провідне місце займає ідея гуманізму, людяності і доброчинності. Педагог стверджував, що виховання гуманізму має стати одним із головних завдань діяльності вчителя. Він пояснював, що кожна дитина – особистість. В. О. Сухомлинський закликав вірити в те, що всі діти розумні і талановиті по-своєму, немає нездібної, бездарної дитини, однак у кожного думка розвивається своєрідними шляхами.Кожному вихованцю притаманні свої неповторні індивідуальні риси. «У кожної, буквально у кожної людини, - писав В.О.Сухомлинський, - як у діаманта, видобутого з таємничих глибин, тисячі граней. Виховання полягає в тому, щоб уміло, розумно, мудро, сердечно доторкнутися до кожної з цих граней, знайти ту, котра засяє неповторним світлом людського таланту» [2,77].

Видатний педагог вважав, що перш ніждаватизнання, необхіднонавчитидітейдумати, сприймати, спостерігати. Заняттяпідблакитним небом, дездійснювалисямандрівки в природу, — джереломислення й мови, розвитокдумок, почуттів, бажань, поглядівзасобамиказки, оповідань – все це збагатило і розширило педагогічний арсенал вчителів, вихователів. Педагог доводив, що навчання має сприяти розвитку дитини, збагачувати її розум. Проте він категорично засуджував навчання, щозводиться дозубріння, механічногозаучування, одноманітності.

Ідеї В. О. Сухомлинського здобулиподальшийрозвиток у працяхсучаснихвчених: Ш. О. Амонашвілі, І. Д. Беха, С. У. Гончаренка, І. А. Зязюна, Ю. І. Мальованого та ін.

Проблема нашого дослідження полягає у нагальній необхідності впровадження і використання ідей В. О. Сухомлинського в педагогічний процес дошкільних освітніх закладів.

Виклад основного матеріалу. В.О.Сухомлинський наголошував на необхідності всебічного розвитку дитини: інтелектуального, духовного, фізичного, трудового, естетичного. Педагог дійшоввисновку, що: «Вихованнявсебічнорозвиненоїособистості − цевміннярозібратись у найскладніших і, на перший погляд, ніби-то непомітнихзалежностях. Бути мудрим вихователемозначаєнасампередрозуміти причинно-наслідковізв’язки, які ми щоднябачимо, робимо, очікуємо» [3, 53].

Серед шляхів і засобів формування всебічно розвиненої особистості педагог вирізняв навчання та виховання засобами природи, праці, слова, народних традицій, а також за допомогою власного досвіду вихованців. У своїй педагогічній діяльності В. О. Сухомлинський широко використовував казки, оповідання, приказки, прислів'я, пісні, народні традиції і обряди, показував їх доцільність у духовному зростанні своїх вихованців. Так, у праці "Серце віддаю дітям" він надає казці вирішальну роль для розвитку дитини: «Казка невіддільна від краси. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. І не тільки пізнає, а й відгукується на події і явища навколишнього світу, виражає своє ставлення до добра і зла. У казці черпаються перші уявлення про справедливість і несправедливості» [4,165].Така ж високаоцінка у вихованнідітейнадаєтьсянароднимтрадиціям, пісням, малому фольклору тощо.

Педагогічні казки В. О. Сухомлинського  сприяють вихованню  у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку найкращих людських рис, любові до прекрасного.Педагог, також, наголошував на необхідністі естетичного виховання природою, яку вважав невичерпним джерелом дитячої думки, а спостереження в природі – школою дитячого мислення. Він надавав великого значення природі як ефективному засобу морального, фізичного, естетичного, трудового і, особливо, розумового виховання. Спілкування з природою сприяє формуванню у дошкільників високих моральних цінностей: любові до рідної землі, бережливого ставлення до оточуючого середовища, навчає робити добро, формує естетичний смак.   Виняткову роль відводив В. О. Сухомлинський природі у зміцненні здоров’я, загартуванні дитячого організму. Ходіння босоніж, дихання свіжим повітрям, простір і краса природного оточення дуже добре впливають на емоційний стан дитини, її самопочуття, виховують характер. Гасло, яке стало важливим: «…Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили» [1, 9]. Красу природи В. О. Сухомлинський розглядає, також, як потужний засібестетичного виховання.Узагальнюючи, він пропонує використовувати в педагогічному процесі красу природи, красу слова, музики та живопису.

У дошкільних закладах варто впроваджувати ідеї В. О. Сухомлинського в усі галузі розвитку дитини, проводити індивідуальну роботу з дошкільниками спираючись на досвід видатного педагога за різними освітніми лініями розвитку, особливоза лініями: «Мовлення дитини», «Дитина у природному довкіллі», «Дитина у світі культури», «Діяльність дитини». Особлива увага має приділятися спільній роботі батьків, вихователів, вчителів. Систематичний, орієнтовано-особистісний підхід дорослого (вихователя, батьків, вчителя) до кожного малюка допомагає становленню духовно багатої, творчої, щирої інтелігентної людини.

Висновки. Сучасний педагог має не тільки навчити дитину знати і розуміти мистецтво, а й сформувати в неї потребу милуватися природою і творами мистецтва, навчити творити прекрасне та насолоджуватися ним, створювати власними руками. Творче використання спадщини видатного педагога збагачує досвід вихователів та вчителів. У навчанні і вихованні дошкільників варто застосовувати такі засоби як: природа, мистецтво, казка, народний фольклор з метою творчого, індивідуального, всебічного розвитку особистості.

Бібліографія

  1. Корецька Л. О. Світ, у якомузавждисонячно / Л. О. Корецька. // Дитячий садок. – 2008. – №35.
  2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори у 5 т. / В. О. Сухомлинський. – Київ: Радянська школа, 1976.
  3. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах. − Том 1. − К.: Радянська школа, 1976. – 206 с.
  4. Сухомлинський В. О. Про виховання / В. О. Сухомлинський. – М.: Политиздат, 1975. – 272 с.

Коментарі   

# Ольга 22.09.2016, 16:38
Дійсно, ідеї Сухомлинського не втрачають своєї актуальності. Цікава стаття! :-)
# Ірина 22.09.2016, 14:59
Доброзичливість , турботливість, чуйне ставлення до інших є свідченням людяності особистості.Том у весь навчально-вихов ний процес має базуватися на ідеях гуманізму. Автор статті добре підкреслила ідеї гуманної педагогіки у творчій спадщині Сухомлинського, які є актуальними на сучасному етапі.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись